Загальна характеристика мови С
Базові типи даних. Введення-виведення. Елементарні операції
Алфавіт С містить строкові і прописні букви латинського алфавіту і цифри від 0 до 9. Символ підкреслене є буквою. Також С містить набір інших спеціальних символів – []/{}.
Алфавіт С використовується для побудови слів, які називають лексемами. Є 5 лексем:
· Ідентифікатори;
· Ключові слова;
· Знаки або символи операцій;
· Літерами;
· Розділювачі.
Першим символом ідентифікатора може бути тільки буква; наступним – букви, цифри, довжина ідентифікатора до 31 символу.
Базові типи даних поділяються на 2 групи: цілочисельні і з плаваючою комою.
До цілочисельних відносять: char, short, int, long, які відрізняються по кількості пам‘яті, яка відводиться для розміщення даних. Імена цілочисельних типів можуть використовуватись з парою модифікаторів типу: signed i unsigned, тобто зі знаком і без знаку відповідно. Ці модифікатори змінюють формат подання даних, але не впливають на розгляд тих областей пам‘яті, які виділяються.
До типів з плаваючою комою відносять:
· Float – число з плаваючою комою;
· Double – число з плаваючою комою подвійної точності
· Long float – довге число з плаваючою комою.
Функції стандартного введення-виведення описані у файлі stdio.h.
Printf() – форматне виведення на екран:
іnt printf (char*format, <список виведення >)
Перший параметр є символьним рядком, який задає специфікації формату. Решта параметрів – перелік змінних та виразів, яких виводяться.
Коли специфікація формату має вигляд (параметри у квадратних дужках необов‘язкові):
%[flags] [width] [.prec] [F|N|h|l] type
де type – тип специфікації:
%d або %i – ціле десяткове число з знаком;
%u – ціле десяткове число без знаку;
%x – ціле 16-кове число без знаку;
%f – число з десятковою точкою;
%e – число у е-формі;
%g – число із десятковою точкою або у е-формі;
%c- один символ;
%s – рядок символів.
[flags] – ознака вирівнювання:
«+» або пусто – вирівнювання по правому краю, «-» – вирівнювання по лівому краю.
[width] – ціле число – загальна ширина поля. Якщо це число починається з цифри , виведення доповнюється ліворуч нулями до заданої ширини.
[.prec] – це поле, в якому обов‘язково є наявність, яка відділяє ширину поля від величини, яка задає точність. Це певні модифікатори довжини.
Skanf() – форматне введення з клавіатури:
іnt scanf (char*format, <список введення >);
Перший параметр є символьним рядком, який задає специфікації формату (те саме що і функція рrintf() ). Решта параметрів – перелік адрес змінних, окрім тих, що вводяться за специфікою типу %s, повинен стояти символ &.
Putchar () – виведення одного символу на екран:
int putchar (int cn)
Параметр функції – код символу, що виводиться. При успішному використанні функція повертає той самий код, при неуспішному – EOF.
Getchar () – введення одного символу з клавіатури.
Puts () – виведення рядка символів на екран:
int puts (char*string).
Параметр функції – покажчик на початок того рядку, з якого виводиться дані. Функція повертає кількість виведених символів.
Елементарні операції:
«*» – множення;
«/» – ділення;
«%» – остача від ділення;
«+»- додавання;
«-» – віднімання;
«<=»- менше або дорівнює;
«>=» – більше або дорівнює;
«= =» – логічна рівність;
«! =» – не дорівнює;
«&&» – логічне І;
«//» – логічне АБО;
«&» – порозрядне І;
«/» – порозрядне АБО;
«^» – порозрядне додавання за mod 2;
«<<» – зсув вліво;
«>>» – зсув вправо;
«=» – присвоювання;
«+ =», «/ =», «%=», «- =», «<< =», «>> =», «&=» – перелічені вище операції з присвоюванням;
«~» – інверсія (доповнення);
«>» – більше;
«<» – менше.
