Принцип дії і пристрій реактивного двигуна
Реактивний двигун, на відміну від розгляненого (див. гл. 6) двигуна, не має обмотки збудження. Його головний магнітний потік створюється за рахунок намагнічуючого струму обмотки статора. В двох- і трифазних двигунах обмотка статора створює обертове магнітне поле.
Аналіз виразу (6.5) показує, що при відсутності магнітного потоку збудження полюсів ротора (Е0=0) перша складова, що являє собою головний момент, рівно нулю.
Таким чином, в реактивному двигуні діє лише реактивний момент [див. (6.7)]
,
який і приводить ротор двигуна в обертання з синхронною частотою обертання n1.
Необхідною умовою виникнення реактивного моменту являється нерівність індуктивних опорів обмотки статора по повздовжній і поперечній вісям (xd>xq), що має місце лише при явнополюсному роторі. Тому, ротор реактивного двигуна обов’язково повинен бути явнополюсним.
Конструктивно реактивний двигун відрізняється від асинхронного лише ротором. Найбільш часто в реактивних двигунах використовується ротор, пристрій якого зображений на рис.7.1, а. Цей ротор відрізняється від короткозамкненого ротора асинхронного двигуна лише наявністю впадин-вирізів на циліндричній поверхні, які утворюють явно виражені полюси. Короткозамкнена обмотка ротора забезпечує асинхронний пуск реактивного двигуна.
Рис. 7.1, а) ротор, б) ротор з алюмінію
В реактивних двигунах, призначених для роботи в схемах синхронного зв’язку, ротор виготовляють з алюмінію 2, в який при відливці укладають полоси з сталі 1 (рис. 7.1, б).
В системах автоматики часто використовують однофазні реактивні двигуни. Обмотку статора цих двигунів виконують такою ж, як і у асинхронних конденсаторних двигунів, і вмикають за аналогічними схемами.
Васюра А.С. – книга “Електромашинні елементи та пристрої систем управління і автоматики” частина 2